Лінгвістична казка про апостроф. Призначена для використання на уроці української мови в 2 класі

Автор: вчитель початкових класів Бойко Тетяна Дмитрівна

Казка про апостроф допоможе учням ознайомитися зі знаком “апостроф” в доступній і цікавій формі. Краще запам’ятати правила написання слів з апострофом.

Апостроф Бойко Т.Д.

(Лінгвістична казка)

У місті Звуків жили … (звуки).

Було у цьому місті лише дві вулиці. Одна - Довга , на якій жили приголосні звуки і Коротка – на якій жили голосні. На Довгій вулиці приголосних звуків було тихо. Інколи чути було шепіт, шипіння, клацання, пихтіння. Чому? (ш, с, ч, п, б, к г…)

А на Короткій – завжди гамір, крик, спів, вигуки. Бо там жили …(голосні звуки).

Букви любили ходити один до одного в гості, дружили. І тому життя в них було веселе, цікаве і захоплююче. Букви гралися в ігри. Ставали у рядок і утворювали слова. І саме так могли розповідати усім навколо різні цікаві історії, пригоди. Але їх розуміли не всі, а лише ті, хто … (знав азбуку, вмів читати).

Повернемось до нашого містечка звуків. Букви жили в різних будиночках.

На розвилці цих вулиць знаходився ставок, у якому плавали невеличкі створіння, схожі на п’явки. ’ ’ ’

І коли букви голосні і приголосні ходили парами купатись, то ці дивні створіння чіплялись до них і творили дивні речі. Найчастіше чіплялись вони до приголосних Б, П,В,М, які жили в будиночку схожому на губи і ще до кількох звуків ( З, Д, Р, Ф, Ш.)

Ці приголосні ставали твердими звуками, а голосні Я, Ю, Є, Ї – кричали, утворюючи два звуки. Назвали це диво – створіння – «АПОСТРОФ». Ось так вони ставали у пари.

Б’ Я , П’ Ю, В’ Ю, Ф ’Ю, Р’ Є, З’ Ї, Ш’ Я.

Він був досить дружелюбним і теж любив гратися у слова. Він навіть знав лічилку, якою вибирав ведучого. Ось вона:

В’юн, хом’як, пір’їна, в’ється.